Що може зрівнятися із красою та незайманістю космосу? Цей величезний і бездонний океан постає перед нами і нині таким, яким був мільйони і мільярди років тому. Та що там казати, такі часові відрізки часу навіть важко уявити, вони настільки величезні, що їх важко вкласти в такі крихітні людські голови. За своє величезне життя він,мабуть, багато бачив. Я думаю - він бачив усе. Бачив народження нашого світила, народження нашої Землі, і, скоріш за все, зародження життя. Він бачив усе у найдрібніших деталях, і міг би повідати те все людям, як би вони вміли слухати. Він бачив перші кроки людини, такої іще безпорадної і немічної, якою бувають тільки діти; бачив як діти ставали дорослішими, стали "вінцем творіння" і не знали діти ніякого страху. Можливо,перед тінню вічності, космос побачить і засинаюче життя на Землі, яке задихнеться у особистому смороді, програвши війну із Природою. І тоді Земля заспіває колискову своїм дітям, останню колискову дітям, які так і не стали достойними своєї матері. І тільки Всесвіт буде вічним.
